З нагоди святкування 70-річчя визволення м.Києва від фашистських загарбників вітаємо ветеранів Великої Вітчизняної війни та ветеранів органів прокуратури
Олег Адамович Муха
.jpg)
Народився 10 жовтня 1925 р. в м.Бердичеві Житомирської області. У 1932 р. сім’я переїхала в Росію в Тульську область.На початку війни з вересня 1941 р. до вересеня 1942 р. по мобілізації працював на будівництві оборонних споруд в Смоленській, Тульській та Рязанській областях. У жовтні 1942 р. був направлений 367-ий запасний стрілецький полк. Провчившись п’ять місяців в полковій школі направлений командиром відділення 521-го полку в складі 1-го Українського фронту.
У складі цього ж полку приймав участь у бойових операціях по визволенню м.Києва, та Київської області. Отримав поранення під час бойових дій в районі Жашкова. Пройшов з боями до Будапешта. У 1944 р. знову був поранений.
За бойові заслуги Олег Адамович нагороджений орденом Червоної зірки, медалями "За відвагу", "За бойові заслуги", "За взяття Будапешта", "За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.".
Після закінчення війни та демобілізації працював на різних відповідальних партійних посадах та у народному господарстві. Заочно отримав юридичну освіту у Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка. Понад 21 рік пропрацював у Прокуратурі УРСР. Обіймав посади прокурора відділу в справах неповнолітніх та прокурора відділу загального нагляду. Має звання старшого радника юстиції.
За довголітню сумлінну службу в органах прокуратури неодноразово заохочувався керівництвом органів прокуратури. Нагороджений нагрудними знаками „Почесний працівник прокуратури України”, „Ветеран прокуратури України”, "Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури" І ступеня та Грамотою Генерального прокурора України.
Автандил Нестерович Кечекмадзе
Народився 21 грудня 1921 р. в м.Батумі Грузинської РСР. У 1934 р. сім`я Кечекмадзе переїхала на проживання в Україну до м.Одеси. Наприкінці 1939 р. А.Н.Кечекмадзе призвали до лав Червоної Армії та направили на навчання до Львівського піхотного училища. Однак, навчатись він не зміг у зв`язку із хворобою і був відкомандирований додому.
Восени 1940 р. знову був призваний в армію, де навчався на курсах молодших лейтенантів у м.Брест-Литовську. На початку 1941 р. - направлений на навчання в 1 Київське артилерійське училище. Будучи курсантом, у серпні 1941 р. обороняв Київ від німецько-фашистських загарбників.
Училище закінчив у жовтні 1941 р. уже в Красноярську та був направлений на посаду командира батареї до 19-ої повітняно-десантної бригади. У серпні 1942 р. частина, в якій проходив службу Автандил Несторович, була переформована в 35 стрілкову дивізію. Ця дивізія брала участь у бойових діях на Сталінградському фронті. 8 вересня 1942 р. А.Н.Кечекмадзе був поранений, а після госпіталю направлений до повітряно-десантних військ.
У 1943 р. воював у складі 1-ї гвардійської повітняно-десантної дивізії на Північно-Західному фронті, звідки був перекинутий на Центральний фронт, де брав участь у битві на Курській дузі. Бої відбувалися в районі селища Понирі. В той час А.Н.Кечекмадзе був начальником розвідки одного із підрозділів артилерійського полку.
Від Орловсько-Курської дуги із боями пройшов до Дніпра. У складі 1-го Українського фронту визволяв Київ, брав участь у форсуванні Дніпра. При утриманні плацдарму північніше Києва був контужений. Після лікування у жовтні 1943 року повернувся у свою частину та з боями пройшов через всю Україну, визволяв Румунію, Угорщину, Австрію. Війну закінчив біля Праги.
За бойові заслуги А.Н.Кечекмадзе нагороджений орденом Червоної зірки, двома орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медалями "За оборону Києва", "За оборону Сталінграда", "За Перемогу над Німеччиною".
Після закінчення війни та демобілізації поступив на навчання до Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, де здобув юридичну освіту. Після його закінчення майже 20 років пропрацював військовим слідчим, із них понад 7 - старшим слідчим прокуратури Київського військового округу. Закінчив військову службу у званні полковника юстиції. За досягнення у службовій діяльності заохочувався керівництвом військової прокуратури.
